Офіційний сайт Токмацької районної державної адміністраці Запорізької області

Розділи

Календар

« Грудень 2018 »
Пн   3 10 17 24 31
Вт   4 11 18 25  
Ср   5 12 19 26  
Чт   6 13 20 27  
Пт   7 14 21 28  
Сб 1 8 15 22 29  
Нд 2 9 16 23 30  

Історична довідка

Заселення Токмацького краю почалося державними селянами із Полтавщини і колишніми запорозькими козаками після приєднання до Росії Криму та земель, що лежали на північ від Перекопу, в результаті перемоги Росії в війні з Туреччиною, що велася в 1768-1774 рр.

Токмаччина розташована в чарівному куточку півдня України. Токмацький район має вигідне географічне положення, займаючи центральну частину Запорізької області. Токмацький край розташований в долині найдовшої річки Запорізької області – Молочної та її приток.

Долина річки Молочної здавна славилася чудовим різнотрав’ям, приваблюючи різні кочові племена. Під час „великого переселення” народів через степи Північного Приазов’я пройшло багато племен і народів: гунів, аварів, болгар, угорців, хозарів, печенігів, половців, монголо-татар. Археологи знаходять в курганах поховання різних історичних епох та археологічних культур: азоводніпровської, ямної, катакомбної, зрубної і також кіммерійців, скіфів, сарматів, пізніх кочівників.

На території, де розташований зараз Токмацький район, кочували різні племена ще в епоху енеоліту – наприкінці 1У тисячоліття до нової ери. Після них тут були кіммерійці, скіфи, сармати, гунни, печеніги, половці.

В 1103 році на нинішній території рійону, а саме в в районі Різаної Балки, що неподалік від села Покровське, сталася битва об’єднаних військ Київської Русі під керівництврм Володимира Мономаха з половецьким військом. Перемога руських військ поклала край розбрату між київськими князями, зміцнила силу і могутність держави, підвищила її авторитет в тодішньому світі. Припинились набіги половців на землі Київської Русі. 22 травня 1992 року біля с. Покровське встановлено пам’ятний знак на честь перемоги воїнів Київської Русі над половцями.

Через територію нинішнього району, вздовж річок Куркулак та Чунгул, пролягав Муравський шлях – один з найважливіших стратегічних та торгівельних шляхів ХVІ – ХІХ століть, який з’єднував південь України з Росією. Ним користувались і кримські татари для розбійницьких нападів на українські землі. На Муравському шляху відбувались сутички між козаками та татарами. Після побудови у ХVІІ столітті містечок-укріплень та фортець, Муравський шлях часто використовувався козаками, посольськими та купецькими караванами, став однією з торгово-економічних артерій Криму, України, Росії. У ХІХ, на початку ХХ століть по шляху їздили чумаки в Присивашшя по сіль.

В 1981 році експедицією інституту археології Академії наук УРСР проведені розкопки Чунгульського кургану (від назви ріки Чунгул) біля с. Заможне. Тут відкрито поховання половецького хана. Залишки хана і знайдені поряд з ними дорогоцінні речі передані в реставраційну лабораторію м. Києва;

Влітку 1982 року біля с. Виноградного археологи розкопали курган, що сягав 8 метрів висоти і ста метрів у діаметрі. Знайдені в ньому речі вчені датували другим тисячоліттям до н.е.

На березі річки Токмак (за однією з версій – переклад з татарської означає „ситі, нагодовані”, оскільки ця степова артерія була багата на рибу і дичину) у 1784 році виникло поселення з однойменною назвою. Через деякий час вільні землі почали освоювати німецькі колоністи.

Село Токмак швидко росло і Указом урядового сенату в 1861 році його перейменували на Великий Токмак і віднесли до розряду містечок. У 1882 році тут збудували майстерню, яка перетворилася на завод землеробських машин, що постачав інвентар і знаряддя для усього степового півдня України.

Після громадянської війни, 23 березня 1921 року містечко стало центром Великотокмацького повіту (раніше входило до складу Маріупольського, Мелітопольського і Бердянського повітів). А на підставі постанови Всеукраїнського Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року було утворено Великотокмацький район із центром у Великому Токмаку, який став селищем міського типу. У 1938 році Великий Токмак став містом районного підпорядкування.

На підставі постанови ВУЦВУКУ від 11 червня 1924 року частина території входила до Молочанського району (ліквідований згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 березня 1939 року).

З перших днів існування Великотокмацького повіту був створений повітовий військовий комісаріат. У 1921-1926 роках спершу заступником повітового військового комісара, а потім і військкомом був Сидір Артемович Ковпак, відомий в нашій країні як командир легендарного партизанського з’єднання, а згодом – Першої Української партизанської дивізії.

В 30-і роки в Молочанську відкрито перший гренажний завод, звідси почався розвиток шовківництва в республіці.

У 1941-1943 рр. район було окуповано німецько-фашистськими загарбниками. Радянські війська визволили Великий Токмак 20 вересня, остаточно Токмаччину – в кінці жовтня 1943-го. Під час окупації в Токмаку і селах діяли підпільна диверсійна та партизанська групи.

Гітлерівці вивезли до Німеччини 4722 токмачан, вбили – 292 (серед них – значна частина підпільників). Були також масові розстріли військовополонених, цивільного населення (євреїв, зокрема).

В часи Другої світової війни по території району проходила лінія “Вотан”, найбільш укріплена гітлерівцями ділянка Дніпровського валу, яка починалася біля правого берега Молочного лиману і тяглася на відстані 150 км по територіях Мелітопольського, Великотокмацького, Василівського районів до дніпровських плавнів. У Великотокмацькому районі вона проходила по західному берегу річки Молочної, по річці Чунгул, від села Нижній Куркулак (нині с. Покровське) через с. Новогорівку повертала на с.Широке Василівського району. Під час визволення території району при прориві лінії “Вотан” у жорстоких боях загинуло понад 13 тисяч воїнів Радянської Армії. Сотні офіцерів і солдатів удостоєні нагород за мужність і героїзм, проявлені при звільненні Токмаччини, а майже 20 – стали Героями Радянського Союзу.

У післявоєнні роки район не тільки загоїв заподіяні йому рани, а й досяг великих успіхів у народному господарстві.

Торгівельне обслуговування здійснюють магазини системи споживчої кооперації та приватні. Розвивається малий бізнес.

По території району протікають річки Токмак, Молочна, Кайкулак, Чунгул, Юшанли, Курошани, тягнеться залізнична дорога, що зв’язує залізничні станції Великий Токмак і Полугород зі станціями кримського та донецького напрямів. У 1974 році збудоване Кайкулацьке водосховище біля с.Трудове, де зливаються в єдине русло річки Токмак і Кайкулак.

Виявлено поклади марганцевих руд (Великотокмацьке родовище, прилягає до північної околиці Токмака). Добуваються глина, пісок, із покладів граніту виготовляються бут, щебінь.